Поїзди продовжували прибувати. Тисячі людей покидали свій дім у переповнених вагонах, що прямували в безодню, залишаючи своє звичне життя.

Яскравий міф про «рай» на Західній Україні, де відпочивають у ресторанах «уклоністи», не більше, ніж міф. Люди, які втратили свої сім’ї, рідних, домівки, назавжди запам’ятали відчуття, коли в одну мить світ стає іншим. Та українці зробили міцний тил, де можливо було сховатися та спробувати загоїти глибокі рани.

Маленьку, але дуже трушну історію, з чого створюється цей тил, ми вам зараз розповімо.

Цією історією ми вдячні: голові Міської ради та депутатам міської ради міста Ужгород; на час війни дуже самовідданим волонтерам:  Арсену, Аллі  Леонідівні, Юліані та Діані – чиї прізвища ми не пишемо, тому що все, що ви прочитаєте далі — це не політичний PR, а добра історія про жахливі події. 

Команда агенції Brain Tank з перших днів війни ввірвалася у справу, яку називають дуже простим, але важливим для України словом — «волонтерство». Досвід менеджерської та організаційної роботи став у пригоді. Всього за кілька днів був створений Гуманітарний Центр у місті Ужгород.

Технічна організація гуманітарного центру відбувалася паралельно з роботою. Саме таку стратегію обрала команда — зволікати було ніколи. Була побудована та відтворена така ЕКО-система, з якою Центр вже зовсім скоро запрацював на повну потужність і тоді поїхали великі фури з гуманітарною допомогою.

Але місту, до якого приїхало десятки тисяч людей, потрібно було набагато більше. Місто витрачало свої ресурси, які зовсім не відновлювалися. Стало зрозуміло, що час «кричати» на весь світ, тоді команда агенції почала шукати підхід, щоб достукатися до серця кожного, і знайшла.

Завдяки комунікаційній кампанії про потреби Ужгорода дізналися в Америці, Азії, Австралії, Європі, телефони call-центру почали приймати десятки дзвінків на день, навіть вночі, а на кордоні вже були готові приймати гуманітарні вантажі.

Команда добре розуміла, що допомога тисячам людей потрібна негайно. Тому дуже оперативно була організована роздача гуманітарної допомоги, а саме: речей, продуктів та медикаментів, що прибувають з-за кордону. 

За два місяці активної волонтерської роботи та маркетингових дій, ми об’єднали навколо Ужгородського Гуманітарного Центру коло країн-помічників, співпрацювали з багатьма благодійниками з різних країн світу, отримували тонни гуманітарної допомоги й змогли допомогти понад 40 000 людей.

Ми повністю зруйнували міф про переповнені склади Закарпаття — все, що прибувало до Ужгородського Гуманітарного Центру, за кілька діб вирушало у місця, де найбільше була потрібна допомога. Таких місць було дуже багато,  це центри тимчасово переміщених осіб, які швидко розгорнулися по всьому місту. 

Водночас ми розуміли, що допомога важлива і в інших містах країни, тому налагодили відправлення гуманітарної допомоги до Києва, Чернігова, Вінниці, Харкова та ряду військових частин, що перебувають у найзапекліших точках країни.

Це наш маленький внесок, маленький крок до перемоги. Слава Україні!