Стратег, психолог і маркетолог: як об’єднати три іпостасі для ефективної роботи
Щоб налагодити ефективну роботу всередині колективу та з клієнтами, недостатньо бути просто хорошим управлінцем. Запорука успішного керівника — бути ще і хорошим психологом, знати психотипи людей, методики і т.д., розповідає Євгеній Миронюк, керуючий партнер по стратегії групи Brain Tank.
Оператори команди
Чому керівнику бізнесу важливо розуміти основи психології? Тому що психологія — другий профільний навик керівника після безпосередньо управлінського. Він дозволяє прогнозувати результат менеджменту на його носіях — команді.
Адже розуміння людської психіки — це і є за визначенням знання закономірностей функціонування розумових процесів людей. Знаючи, як мислять члени команди, можна впевненіше зауважити, як саме вони будуть вирішувати ті чи інші завдання.
Я ставлюся до того типу керівників, які спершу стали керувати, а потім навчилися цьому ремеслу. Сьогодні в достатку джерел знань і практик по темі психології управління колективом. Можна здобути профільну освіту і вступити на посаду, будучи підкованим хоча б теоретично. Коли ж починав я, менеджмент в країні був синонімом хайпового «колдунства» з відтінком дисципліни. Тому, як аллегорізірують військові, «доводилося добувати першу зброю в бою». Сліди освоєння навичок керівництва й організації діяльності компаній залишилися у мене прямо на обличчі: від сивого волосся до глибоких зморшок.
Тоді і зараз найважливішим предиктором правильного керівництва є кількість несподіванок, що виникають всередині колективу: чим їх менше, тим процес організований правильніше. Це практично ніяк не стосується зовнішніх чинників бізнесу, хоча і певний взаємозв'язок встановити при бажанні теж можна.
Колектив, як підйомний кран
Я впевнений, що кожен керівник проходив на практиці, як несприятливий емоційний клімат в колективі може вплинути на реалізацію стратегії бізнесу. Універсальних відповідей немає — все доводиться калібрувати практикою.
Як можна виявити психологічні проблеми? Всі процеси божевільного упові-і-і-і-і-ільнюються. Щоб запобігти такому розвитку подій, потрібно перестати думати, що керівник і колектив — це щось різне.
Зрозуміти це простіше через метафору. Уявіть, що колектив — це підйомний кран, а керівник — його лебідочний механізм. Не оператор крана, не зовнішня сутність, що нею керує за допомогою важелів, а частина самої машини.
Коли компанія «розпадається» на різні механізми — ні про яку стратегію мова вже не йде. Горизонт планування зміщується до точки «коли ж компанія перестане існувати».
Ассертивність ділової комунікації
Так було не завжди, але сьогодні ключова характеристика моєї ділової комунікації — ассертивність. Що я вкладаю в це поняття? В першу чергу, де-емоційність — придушення першого бажання оцінити що-небудь почуттями, а не розумом.
У другу, персональна відповідальність за діяльність своєї команди. Якщо щось йде не так, значить, я десь схибив. І, пред'являючи ці претензії до себе, я можу по-чесному розібратися в джерелі дисбалансу і в майбутньому нейтралізувати його.
У своєму управлінні я спираюся на групові рольові моделі поведінки, а не на індивідуальні психотипи. Цьому є дві причини. Перша — індивідуальна. Мені дуже погано вдається розпізнавати соціонічні типи. Друга — функціональна. Рольові моделі прогностично більш цінні, оскільки «накочуються» на людей відразу з поведінкою. Тобто людина бачить і приймає на себе роль, яку вона підгледіла / їй подобається / їй показали — і ніби стає актором цієї ролі. Витоки рольових моделей лежать у працях Еріка Берна. Того самого, який написав «Ігри, в які грають люди». Цю книгу безперечно варто почитати керівнику.
Якщо говорити про корисні книги, очевидно, що на різному етапі еволюції керівника йому рекомендовані різні «пілюльки». Мені, наприклад, на 17-му році управління власними бізнесами близький погляд на одні процеси через призму інших, їм супутніх. Моя настільна книга наразі — «Ціна руйнування. Створення і загибель нацистської економіки» Адама Туза.
Методики вибудовування комунікації
Комунікація — це постійна синхронізація себе з навколишнім світом. Її таємна формула є безперервність.
У мене є безвідмовна методика, яка гарантовано налаштовує на комунікацію з різними людьми в рамках роботи. Перед діалогом я звертаю до себе питання іронічного Сергія Довлатова:
«Людина звикла себе запитувати: хто я?
Там вчений, американець, шофер, єврей, іммігрант …
А треба б весь час себе запитувати: чи не гівно я?»
І якщо (а таке трапляється, я ж теж людина) я вагаюся з відповіддю, то просто не починаю діалог. Фокус в тому, що свідомість сама підкидає відповідь на це питання, в залежності від контексту, в якому ти зараз знаходишся. Якщо настрій на діалог не конструктивний, то відчувається те найлегше коливання…
Тут марно препарувати досвід Brain Tank про те, як знання психології допомогли керівнику налагодити атмосферу в колективі. Не через відсутність історії, а через принципову неможливість застосувати чужий експірієнс. Як колись висловився широко відомий у вузьких колах Ігор Дідковський: «Чужий досвід — релігія для дурнів».
В цілому, знання психології безумовно маст-хев і може не тільки поліпшити емоційний клімат в колективі, але і відносини з клієнтами, а отже — сприяє підвищенню лояльності до бренду і процвітання бізнесу.
Оригінал статті на Sostav.ua (рос. мовою)